Державна фіскальна служба України з метою забезпечення безумовного дотримання вимог Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та інших нормативно-правових актів щодо сплати податку на доходи фізичних осіб юридичною особою до відповідних бюджетів за відокремлені підрозділи, не уповноважені нараховувати  та перераховувати такий податок за працівників цих підрозділів, повідомляє таке.

Згідно зі ст. 55 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому зазначені суб’єкти мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Статтею 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів  (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Водночас при створенні підприємством філії, представництва, відділення та інших відокремлених підрозділів питання про розміщення таких підрозділів підприємства необхідно погоджувати з відповідними органами місцевого самоврядування в установлено законодавством порядку.

«Відокремлені підрозділи» для розділу IV Кодексу вживаються у значенні, визначеному ГКУ (п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб відокремлені підрозділи визначаються з урахуванням норм ст. 64 ГКУ незалежно від того, включені /не включені такі підрозділи юридичною особою до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Порядок сплати (перерахування) податку до бюджету передбачено ст. 168 Кодексу, відповідно до якої податок, утриманий від доходів резидентів, підлягає зарахуванню до бюджету згідно нормами Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету також здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 цього пункту (п.п. 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ, «Перехідні положення» Кодексу).

Такий порядок застосовується усіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної  громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання  і сплати (перерахування)  до бюджету податку (п.п.  168.4.2 п. 168.4 ст. 168 Кодексу).

Відповідно до ст. 64 БКУ податок на доходи фізичних осіб, який сплачується податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи , зараховується до відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням  (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що сплачуються фізичній особі.

Згідно з 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 Кодексу суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов’язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи  нарахованим працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням  та кого відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації  або взяттю на облік у контролюючих органів за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживанням особи (основне місце обліку), а також за місцем розташуванням (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна об’єктів оподаткуванням або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність ( не основне місце обліку).

Об’єктами  оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з яким у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти  за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти  оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

У  контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації ( розрахунки, звіти) та виконую інші обов’язки платника податків, а контролюючий  орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів.

Отже, якщо юридична особа створює виробничі структурні підрозділи із використанням праці найманих осіб за місцезнаходженням (розташуванням) на іншій території, ніж така юридична особа і не уповноважені  нею нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб, то такий платних податків зобов’язаний стати на облік за не основним місцем обліку у відповідних контролюючих органах за місцезнаходженням таких об’єктів та перераховувати податок на доходи фізичних осіб до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого підрозділу.